Україна — єдина країна на пострадянському просторі, так і в Європі точно, де немає ні офіційного органу, який би займався статистикою ДТП, ні методики і механізму їх обліку. Про це розповів правозахисник, заступник голови Координаційної ради Загальнонаціонального форуму безпеки дорожнього руху Володимир Караваєв журналістам АutoNews Відповідно до звітів за кількістю ДТП, найсумніша ситуація була в 2006 році — тоді на дорогах було зафіксовано 9000 смертей. Більше такої кількості смертельних випадків на дорогах у нас не було. Чому так?
Якщо пам’ятаєте, в 2006-му році пішов різкий стрибок за показником автомобілізації — тоді активно запрацювала програма кредитування. У той час практично кожна працююча людина могла дозволити собі взяти автомобіль в кредит. І ось тоді різко збільшилася кількість правопорушень на дорогах. Тоді ж почали активно говорити, що необхідно впроваджувати автоматичну фіксацію правопорушень. Але завдяки невдалому на той час експерименту якраз вдалося погасити різке зростання рівня аварійності.
У 2007-2009 роках кількість ДТП зменшилася, і в 2010 році автоматичну фіксацію скасували. Після цього деякий час ситуація залишалася стабільною. Потім ми вступили в етап реформування правоохоронних органів, після чого у нас звучать найрізноманітніші цифри, але довіри до них немає і бути не може. Справа в тому, що Кабінет міністрів взяв та й скасував свою ж власну постанову, яка визначає механізм та методику обліку дорожньо-транспортних пригод. Ми єдина країна на пострадянському просторі, так і в Європі точно, де немає ні офіційного органу, який би займався статистикою ДТП, ні методики і механізму їх обліку.
«Нещодавно я брав участь в міжнародному семінарі, де були представники Грузії, Азербайджану, Вірменії та низки інших країн, і перше питання, яке там обговорювалося, — це якраз механізм обліку ДТП. Всі ці країни з гордістю розповідали про свої методи. Україна — єдина країна, яка заявила, що не веде ніякого обліку. А не забудемо ще і про те, що в Європі існує ціла система ADAC, яка присвячена цій проблематиці. Можна говорити про цілий європейському стандарті обліку…» — розповідає Володимир Караваєв. І дійсно, облік надзвичайно важливий. Це не просто цифри статистики — там щось сталося ДТП, де травмувалися двоє людей і загинули три людини. Облік дозволяє виявляти причини, чому та чи інша аварія сталася. Власне, в цьому і є його головна функція.
Виявивши причину, ми зможемо шукати механізми усунення цих сумних подій, в яких гинуть і страждають люди. Чому у нас цього не відбувається? У мене тільки одне пояснення — швидше за все, зростання аварійності на дорогах у нас досяг такого піку, що відповідні органи, і поліція в тому числі, просто бояться говорити про це вголос. Їм простіше назвати будь-яку цифру зі стелі. Мовляв, давайте скажемо, за рік у нас загинули три тисячі на дорогах. При тому, якщо порівнювати цю цифру із показником у дев’ять тисяч, то здається, що начебто все не так погано. Однак, перевірити ще раз, скільки насправді гине людей на дорогах — три, дев’ять, а може тридцять і п’ять тисяч, сьогодні нереально.