Волонтеры построили на базе "ЛуАЗ" транспорт для оперативной эвакуации раненных с поля боя

20.05.2016 р. в 14:17, mmr

Ніщо не коштує для майбутніх поколінь так дешево і ніщо не дістається сучасникам так дорого, як бойовий досвід. Його, на жаль, воююча частина нашого суспільства – армія, інші силовики, добровольці і волонтери за ці два роки набрали вже предостатньо. І якщо в 2014 році гостро стояло питання нестачі буквально всього і всюди (засоби індивідуального бронезахисту, зв’язок, технічні засоби розвідки, тилове забезпечення), то зараз вже логічно постає на повний зріст питання саме якості.

Діяльність благодійного фонду «ASAP EMC Хоттабич», на жаль, дуже добре відома громадянам України за щоденними повідомленнями ЗМІ, оскільки саме екіпажі ASAP EMC витягали і витягають наших поранених вояків із передової, щоразу буквально змагаючись зі смертю. Чи встигнуть – не встигнуть.

І вже кому як не цим ангелам на колесах краще знати «що необхідно на війні» саме зараз, а, швидше за все, – вчора.

За словами Іллі Лисенка – натхненника ідеї створення нового легкого евакуаційного транспортера переднього краю, – для кожного завдання необхідний свій транспорт. Часто це броньована техніка. Від точки сортування і стабілізації – це повнопривідні реанімобілі. У разі, якщо відстань величезна, то може бути задіяний спеціальний автобус з великою кількістю ліжко-місць або навіть поїзд… А ось як бути якщо необхідно швидко і досить непомітно підскочити і підібрати?

Вся спеціалізована медична автотехніка, що знаходиться зараз в зоні проведення АТО, якщо відкинути в сторону УАЗ-452 – це, як правило, іномарки з кліренсом в сірникову коробку і з одним провідним мостом.

Звичайно, в штатах підрозділів по мирному часу були ще радянські транспортери переднього краю (ТПК). Але старий ТПК мав масу недоліків – в першу чергу малий моторесурс, 40- сильний двигун з невисоким крутним моментом, недосконалу рульову колонку і т.д. Накрити тихохідну мету для навчених артилеристів зараз – питання декількох хвилин, а за умови, що війна триває вже два роки, наявність таких фахівців на стороні супротивника заперечувати не має сенсу. Крім того, саме старий ТПК був ходовим товаром при 23-річному «дерибані» армії і «на зараз» маємо ситуацію, коли єдиним хоч скільки-небудь спеціалізованим транспортом для перевезення поранених в умовах АТОшного бездоріжжя залишається древній УАЗ 452. А в реальності, з «нуля» зараз висмикують людей чим виходить.

Більше півроку тому, вивчаючи досвід застосування автотехніки в арміях інших країн, Лисенко, за його словами, наткнувся на опис легкого тактичного автомобіля для оперативного підрозділу виробництва компанії Polaris. «Зачепило і не відпускає» – пише в своєму блозі волонтер.

Так і народився задум створити і використовувати подібний автомобіль на відрізку ВОП першої лінії – рокадну дорога, де пацієнта вже чекатиме спеціалізований екіпаж.

Основними перевагами такого автомобіля волонтери вважають:

1. Легкість, швидкохідні і маневреність;

2. Багатоцільовий – від перекидання групи до перевезення вантажів та поранених;

3. Низька вартість і висока ремонтопригодність;

4. Висока прохідність при простоті конструкції.

Технічну частину реалізації проекту взяв на себе Коллет ТОВ «СТІК» з Тарасівки, що на Київщині, на чолі з Андрієм Єленіним.

«Це дійсно евакуатор із поля бою, просто в нього додані декілька моментів універсальності. У концепцію суто медичної машини, з огляду на реалії війни на Донбасі, коли медична машина є цілковитою мішенню для окупантів, були додані можливості установки курсового кулемета, підствольного ІК-прожектору, кулемета обстрілу задньої сфери, кріплення для РПГ, що дозволяє використовувати цей автомобіль і як розвідувальний. І методом проб і помилок прийшли до такого варіанту» – говорить Андрій Єленін.

Коли цей автомобіль тільки народжувався в задумах і ще не був перенесений в креслення, відразу було прийнято рішення, що при виборі комплектуючих ходової частини та двигуна повинні використовуватися найдоступніші елементи, які навіть якщо щось трапиться, не потребуватимуть евакуації автомобіля для ремонту в глибокий тил. Все що тільки може поламатися, має бути доступне буквально в будь-якій автомобільній лавці і тим більше в магазині. Це не українське ноу-хау. Таким напрямком зараз перейнялися і західні виробники подібних машин. Згідно з останніми трендами, в такому автомобілі не повинно бути ніяких «спеціальних» запчастин, які роблять неможливим польовий ремонт.

Гамма легких бойових позашляховиків Polaris MRZR дійсно послужила орієнтирам українським умільцям. Але не більше, адже доводилося враховувати «національні особливості», а саме – доступність вузлів і агрегатів. Вага машини виявилася меншою, ніж у «американця». При повній заправці і в повному обважуванні він становить 1,2 тони. І це при тому, що рама виконана з «трійки». Єленін жартує, що рамою цього автомобіля можна запросто перерубати трамвай, а торсіонною підвіскою – виколупувати середніх розмірів пні. Що стосується ходової, то на відміну від «американця», у якого ходова побудована на базі підвіски Макферсона, на волонтерському ТПК використовується торсіонна підвіска. Звичайно, таке рішення дещо обмежує можливості машини – торсіонна підвіска має менший хід падіння і підняття колеса, ніж підвіска Макферсона. Але з огляду на технічне завдання і загальні особливості експлуатації, торсіонна підвіска таки краща. З пораненим особливо не «політаєш» через рови – його потрібно впевнено і бажано без зайвих потрясінь доставити до найближчого пункту надання кваліфікованої допомоги.

В автомобілі передбачена можливість трансформації салону під різні завдання. У конструкцію закладена можливість розташування двох носилок, які фіксуються в спеціальні кріплення. Так само в салоні змонтовані кріплення додаткової пасової страховки для фіксації пораненого. Автори передбачили все, аж до місць кріплення крапельниць.

Від ЛуАЗа в цій машині, по суті, залишився тільки капот, коробка передач і підвіска. Форсований двигун запозичили від ВАЗ-івської «дев’ятки». Його спеціально підбирали з карбюраторних моделей, оскільки двигуни з системою електронного уприскування на ТОМ паливі, яке заливається в баки АТОшних машин, працювати буде не дуже довго. Для поліпшення керованості був доданий гідропідсилювач.

Весь підкапотний простір з небезпечних кутів заброньований м’якими балістичними пакетами, наданими компанією «НВП «Темп-3000». Вибір був саме за таким типом захисту лише з однієї простої причини – кожен кілограм ваги конструкції був на обліку. Тому вже на етапі розробки проекту було прийнято рішення відмовитися від протикульних пластин на користь протиосколочних пакетів, щоб уникнути кардинального обважнення конструкції. Головне завдання такого захисту – убезпечити двигун від можливого ураження осколками.

Проект тривав півроку від пошуку машини-донора до кінця фарбувальних робіт готового виробу. З урахуванням того, що умільці з Тарасівки свого експериментального цеху не мали і не мають, то результат бачиться цілком позитивним.

Автори чекають практичних випробувань свого чергового дітища, забобонно згадуючи можливі несправності. Ми ж, у свою чергу, побажаємо всім учасникам цього проекту удачі і успіхів. Адже навіть у справі створення такої машини, волонтери та всі небайдужі виявилися далеко попереду державних концернів з сонмом НДІ і машинобудівних підприємств. Ну а всім, хто дочитав текст до кінця, повідомляємо, що дослідний зразок українсько-волонтерського (читай – народного) виробництва обійшовся в ДЕСЯТКИ разів дешевше роздрібної вартості заокеанського аналога. Ось така арифметика.

Технічні характеристики:

Вага: 1180 кг.

Двигун: бензин 1500 см, 75 к.с.

Привід: 4х4, колісні редуктори, з блокуваннями.

Вантажопідйомність: 600 кг.

Посадочні місця: 4 + 2 на платформі, 2 + носилок, 3 + 1 носилки, 2 + 400 кг. вантаж.

Швидкість: 85-90 км/год.

Бронювання – захист рухового відсіку параарамідним матеріалом.

Кліренс 390 мм.